Історія розвитку медицини в Ірпінському регіоні

З розвитком в передмісті Києва населених пунктів Ірпінь та селищ виникають і розвиваються медичні заклади.

Найбільш старовинним поселенням є Гостомель (більше 1500 років з дня заснування), який був волосним центром і на початку ХХ сторіччя на його території розташовувались дві аптеки та аптечний склад, працювали два фельдшери і п’ять бабок-повитух.

З часу заснування на залізничній дільниці Святошин-Тетерів станції Буча (1910 рік) була відкрита лікарська амбулаторія, де працювали лікарі І.С. Ковбасенко, І.Л. Сазанов, М.Л. Поппер та дві акушерки – М.Іванова і Борзяковська. Трохи пізніше в Бучі поселився, працював і користувався великою популярністю лікар-гідропат В.Б. Камінський.

В Ірпені з 1916 року постійно проживає молодий лікар Д.О.Вальденмайєр (Данкова), яка в зв’язку з епідемією тифу за дорученням виконкому Ірпінської ради організувала першу в Ірпені лікарню у приміщенні колишньої панської садиби „Біла дача”.

Подальший розвиток мережі медичного обслуговування населення пов’язаний із зростанням селищ та зміною їх адміністративного статусу.
До 1952 року Ірпінська лікарська дільниця була підпорядкована Києво-Святошинському райздороввідділу.

Згідно із наказом Києво-Святошинського райздороввідділу №71 від 21 червня 1952 року Ірпінська лікарська дільниця реформована в самостійний заклад, а з 1954 року з часу перейменування Ірпеня в місто обласного підпорядкування – в Ірпінську центральну міську лікарню. 
Першим головним лікарем до 1957 року була Ганна Захарівна Трубникова. Після неї до 1982 року Ірпінську центральну міську лікарню очолював Іван Іванович Стеценко. За час його керівництва у 1961 році була побудована Ірпінська поліклініка, а в 1963 році – стаціонар Ірпінської центральної міської лікарні. Вони функціонують і сьогодні.

В 1970 році в селищі Гостомель відкрито шкірно-венерологічний диспансер, в 1973 році Ворзельська лікарня реконструйована під Ірпінський пологовий будинок на 85 ліжок, в цьому ж році в бувшому приватному будинку селища Ворзель відкрита Ворзельська лікарська амбулаторія.
Після реконструкції або перебудови переведені в нові приміщення Гостомельська амбулаторія, стаціонарне відділення Ірпінської дитячої міської лікарні, Ворзельська амбулаторія.

Завершене, розпочате ще в 1989 році, будівництво Ірпінської міської поліклініки потужністю на 600 відвідувань в зміну.

Основні напрямки роботи – діагностична, лікувальна та профілактична. В стаціонарах розгорнуті такі профілі ліжок як: терапевтичні, кардіологічні, гастроентерологічні, пульмонологічні, неврологічні, хірургічні, травматологічні, ЛОР (дорослі та дитячі), інфекційні, дерматовенерологічні, педіатричні, акушерські та гінекологічні.

Покращується матеріально-технічна база лікувально-профілактичних закладів регіону.

Загальні відомості про місто

Ірпінь місто обласного значення, розташоване на території Київської області. Місто знаходиться на відстані 27 км. від столиці України м. Києва і зв’язане з ним автошляхами і залізною дорогою. Головною особливістю Ірпінського регіону є те, що його території у тісному сусідстві функціонують значна виробнича сфера і курортна зона. Майже всі поселення регіону виникли як курортні селища поблизу м. Києва. Статус міста Ірпінь отримав у 1956 році.

Своєю появою м. Ірпінь зобов’язане будівництву залізної дороги Київ-Ковель, яке розпочалося у 1899 році. У 1902 році по цій дорозі був відкритий регулярний рух потягів. Навколо дороги, неподалік Києва, працівники залізниці засновують дачні селища Ірпінь, Буча та Ворзель. Селища Ірпінь та Буча отримали свої назви від одноіменних річок, біля яких вони розташувалися. Селище Коцюбинське отримало свою назву у 1941 році на честь письменника М.М. Коцюбинського. Раніше воно мало назву Біличі – залізничної станції поблизу вже згаданої залізної дороги.

Історія селища Гостомель починається значно раніше і його поява датується 1494-1496 роками. Гостомель у 1614 році отримав Магдебурзьке право від польського короля Сигізмунда ІІІ, а згодом був козацьким сотенним містечком у складі Київського полку. У 1866 році Гостомель став волосним центром.

До складу Ірпеня увійшли села Стоянка та Романівка, які знаходилися по різні береги річки Ірпінь, а також село Северинівна. Перші згадки про село Романівка датуються 1506 роком.

В 20-30 роках Ірпінь та інші прилеглі до нього селища стають курортною зоною. У 30-х роках Ворзель оголошується курортом республіканського значення.

У 1956 році селищу Ірпінь надається статус міста районного підпорядкування у складі Києво-Святошинського району. Указом президії Верховної ради Ірпінської РСР від 30 грудня 1962 року Ірпеню надається статус міста обласного підпорядкування у складі Київської обласної (промислової) Ради. (Усі області у той період колишньою союзною владою були поділені на так звані промислові і сільськогосподарські).

Вказаним рішенням Президії Верховної Ради УРСР Ірпінській міській Раді були підпорядковані м. Боярка та селища міського типу Бабинці, Біличі, Буча, Вишневе, Вишгород, Ворзель, Гостомель, Димер, Клавдієво-Тарасово, ім. Коцюбинського, Немішаєво, Піскова. Після скасування поділу областей на промислові і сільськогосподарські Указом Президії Верховної Ради від 4 січня 1965 року статус м. Ірпінь уточнюється ще раз. У підпорядкуванні міста залишаються 4 селища міського типу – Біличі, Буча, Ворзель, Коцюбинське із збереженням за Ірпенем статусу міста обласного підпорядкування.

У 1966 році статус міста Ірпінь знову уточнюється. Згідно Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 2 лютого 1966 року селище Біличі виведене із підпорядкування Ірпінської міськради і передане до складу м. Києва. 22 липня 1967 року рішенням виконкому Київської обласної Ради Ірпінській міськраді підпорядкована Гостомельська селищна Рада разом із населеними пунктами Баланівка і Мостище. Таким чином, наприкінці 60-х років завершується формування м. Ірпінь.