logo

Ірпінський медичний портал

+38 (04597) 674-69
Реєстратура:
Соц. мережі:
Кабінет пацієнта
Будь-ласка авторизуйтесь або зареєструйтесь

ПАМ’ЯТКА ПРО ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

Посттравматичний стресовий розлад ( скорочено ПТСР) – це тяжкий психічний стан, який виникає в результаті одиничної або повторюваної психотравмуючої поді ( воєнних дій, природних або техногенних катастроф,  серйозних нещасних випадків, спостережень за насильницькою смертю, роль жертви знущань,  тероризму, сексуального насилля або іншого злочину).

В низці досліджень зазначається, що ПТСР становлять від 10 до 50% медичних наслідків всіх бойових подій. ПТСР часто не зникають навіть через 15 -20 років після закінчення війни. Страшні соціальні наслідки ПТСР відчули на собі американці. До 1975 року в США кількість  самогубств серед ветеранів В’єтнамської війни перевищило кількість загиблих  власне на війні в три ( !!! ) рази. До кінця 1990 – років 58 тисяч колишніх американських військових покінчили життя самогубством. Рівень розлучень серед ветеранів війни становить близько 90%. Ці цифри сьогодні мають бути для нас уроком.

        В медичній історії відомо декілька назв ПТСР: « окопний синдром », синдром « серце солдата »,      « снарядний шок », « в’єтнамський синдром », « афганський синдром ».

Військово – травматичний стрес є різновидом ПТСР. Він виникає у безпосередніх учасників бойових дій. Формуванню військово – травматичного стресу сприяють певні умови:

  1. Різка зміна умов мирного цивільного  життя на бойові, до яких необхідно швидко  пристосуватися. В таких умовах людина постійно перебуває у небезпеці, є свідком руйнувань, пожеж, смертей ( як знайомих, так і незнайомих людей).
  2. Різка зміна ситуації бойових дій на мир. До цієї ситуації військовому необхідно адаптуватися заново. Повертаючись до звичайного мирного життя внаслідок закінчення  бойових дій або внаслідок демобілізації,  людина часто залишається адаптованою до ситуації бойових дій.

Для оточення бійців ПТСР мають такі прояви:

  • невмотивована агресія, спрямована на  випадкових людей, а часто на рідних і близьких;
  • порушення сну, зниження настрою, загального життєвого тонусу, незрозуміле почуття провини ( не виконав місію; не врятував; мав би зараз бути там ) , вхід у себе тощо;

Симптоми ПТСР можуть з’явитися раптово або нагадувати про себе час від часу. Вони можуть виникати ніби « на рівному місці », а можуть « запускатися » чимось, що  нагадує людині про страшну подію або пов’язано  з нею. Це може бути місце події, шум , запах, слова – якорі, образи.

В окремих випадках мають місце драматичні, гострі спалахи страху, паніки та агресії, які провокуються стимулами, що викликають несподіване нагадування про травму  або першу реакцію на неї.

На фоні психотравмуючих подій проявляються невластиві людині риси.  Оточуючі можуть сприймати людину з ПТСР як   таку , яку підмінили.

Перше звернення за допомогою.

Пацієнти з ПТСР розуміють, що знаходяться в нездоровому стані. Дехто з них звертається за допомогою до психіатрів та психологів зі скаргами на депресію, агресивні прояви, розладу сну.

Проте, зважаючи на невисоку  психологічну культуру українців та на страх стигматизації по причині звернення за психіатричною допомогою, часто особи, які мають ПТСР та не потрапляють  в поле зору психологічних кризових служб, намагаються подолати прояви розлади самостійно. Нажаль, часто це відбувається за допомогою алкогольних напоїв та наркотичних препаратів. Проте варто  сказати, що під впливом тривалого стресу в людей часту з’являються вегетативні дисфункції – серцевий біль, розлади травлення, порушення сну або загострюються хронічні захворювання . з цими скаргами люди звертаються до лікарів – терапевтів, кардіологів, гастроентерологів. Тому лікарі повинні з особливою уважністю ставитись до своїх пацієнтів, які приїхали з тих областей, в яких ведуться бойові дії,  або були їх учасником. В разі найменшої підозри про наявність ПТСР вони мають направити таких пацієнтів до лікарів – психологів, психіатрів.

Як варто поводити себе з людиною, яка має ПТСР.

Якщо за певних обставин вам доведеться працювати або спілкуватися з людиною, яка має ПТСР, пам’ятайте, що при взаємодії важливо створити атмосферу довіри та безпеки. Не тисніть, не намагайтесь у будь – який  спосіб допомогти. Наберітьс терпіння та спробуйте зрозуміти людину. Особи з ПТСР  можуть часто говорити про психотравмуючі події або  про інш актуальні переживання  - слухайте! Розмови про травму – це шлях до одужання.  По можливості  давайте людині підтримку, вірте в її сили, будьте щирими. Якщо вам  дозволяє формат роботи, поступово спрямовуйте думки людини на позитивне майбутнє ( родина, звички, робота, відпочинок). І найважливіше – будьте щирими та відвертими. Не давайте ілюзорних обіцянок. Іноді навіть просто побути  з людиною мовчки – це вже маленька психотерапія.

 

Читайте також